Головна » 2010 Березень 12 » З історії Копичинець
14:57 З історії Копичинець | |
 Збереглися документи, датовані жовтнем 1852 року, в яких вчитель цієї школи Герасим Созанський жалівся окружній владі Чортківської округи (знаходилася в місті Заліщиках), що польський священник Юзеф Корановський, який ніс відповідальність за цю школу, не давав належних йому за роботу 12 центнерів зерна, згідно офіційним зобов"язанням від 21 серпня 1816 року, коли тільки планувалося створити в місті школу. Прикладів такого ставлення з боку польських властей щодо навчання дітей з українських родин чимало. Хоч і небагато тоді було серед українців людей, що хоча б вміли читати і писати, та навіть і тих не брали поляки на роботу, пов"язаною з розумовою працею, а тільки на важку, фізичну. А в управлінському апараті міста, в дворах польських магнатів працювали люди інших національностей: поляки, німці, євреї, чехи, угорці, деякі з них, зовсім неписьменні.Так було і тоді, коли стали Копичинці у 1863 році повітовим містом. З того року збереглися в документах такі відомості: "До Копичинецького повіту належитть 28 сільських громад, три міських, пізніше - 25 сільських у зв"язку з об"єднанням деяких з них і три міських. Першим головою повіту (тобто старостою) був Олександр Ленчевський, а наступними - Юзеф Лєвіцький, Тадеуш Борнянський, Яків Хрущевський та інші. Суд в Копичинцях підпорядковувався Окружному Судові у Тернополі, поліцейський або жандармський відділ мав також "начальство" у Тернополі. Поштовий відділ підпорядковувався вищестоящому у Заліщиках, де тоді містився центр Округу. До речі, в Копичинцях постійно були готовими для зміни 12 пар поштових коней, яких впрягали в спеціальні поштові карети, так звані "диліжанси" і які розвозили пошту по всьому Округу. Таких "поштових центрів" в Окрузі нараховувалося тоді близько 7-9. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |