19 липня 1885 року - у Копичинцях  народився видатний оперний та камерний співак, теоретик і педагог Клим Чічка-Андрієнко. Помер 5 березня 1967 р. у м. Роттенбурзі.

   Закінчивши навчання в школі рідного містечка Копичинці, Клим Чічка вступає до вчительської семінарії в Тернополі. Після закінчення Тернопільської гімназії він чотири роки учителював у Городниці, а також вчителював і на гімназійних курсах у рідних Копичинцях.

   Упродовж 1925-1927 років Клим Чічка виступав у Львові на українських концертах, де виконував арії з опер, твори Миколи Лисенка, Дениса Січинського, Станіслава Людкевича,  Нестора Нижанківського, а також українські народні пісні. Тоді ж не довгий час працював викладачем Вищого Музичного інституту у Львові. В різних часописах, журналах і календарях публікував статті; зібрав фактичні дані та описав і проаналізував становище і проблеми української школи і освіти під Польщею в книжці «Українські школи в Галичині в світлі законів і практики», яку видав під псевдонімом К.Федорович.

   В своїх працях Клим Чічка узагальнив усі дослідження в галузі вокалу і здійснив критичний аналіз.

   Займаючись науковою діяльністю митець не забуває про удосконалення власного голосу і вокалу, працює над високо- майстерним виконанням оперних арій, народних пісень. Він вчиться сам і навчає своїх колег, продовжуючи ще традицію зі Львова, де між його учнями були також і товариші –співаки, солісти і члени хору. Багато уваги присвячує Клим Чічка лікуванню голосових органів і отримує добрі результати в цій сфері, підтвердженням чого є позитивний результат терапії берлінського лікаря Вільгельма Луфтіха в 1930 році. Удосконаливши свій спів,у 1934 році Клим Чічка- Андрієнко відновлює мистецьку діяльність і з надзвичайним успіхом виступає в музичному салоні Бергін-Бронсгест в Берліні, та в концертному залі Бетховена. Цікавим є ще те, Клим Чічка –Андрієнко знімався у Німеччині у двох кінофільмах «Бокаччо» та «Година спокуси»( 1937 рік), а також записав у німецькій фірмі звукозапису «Telefunken» ряд творів українських і зарубіжних композиторів , а також українські народні пісні. Після 1945 року Клим Чічка – Андрієнко поновив співацьку діяльність. Виступав з концертами у Німеччині, Польші, Франції, Швеції, Італії, Нідерландах.

   У свій репертуар він завжди включав крім відомих оперних партій світових композиторів, пісні рідного народу, твори українських авторів – М. Лисенка, Д. Січинського, С. Людкевича, О. Нижанківського.

   Він прагнув своїм мистецтвом прислужитися рідному народові і мав велике бажання хоч раз виступити для своїх краян в Україні. Але до рідного краю Клим Чічка не потрапив . Спочатку у воєнний час про нього забули, а після війни, коли Андрієнко листом звернувся до радянського уряду про дозвіл на приїзд, йому відмовили, вважаючи його українським націоналістом.

    Клим Чічка-Андрієнко все своє життя любив пісню та спів, що був сповнений ніжності і сили, туги і радості, котрим захоплював та зворушував до сліз глядачів. Своїм великим талантом він прославив рідний край, землю , котра його породила та весь український народ.У рідному місті іменем співака названо вулицю, на котрій проживав митець, також його ім’я увічнено в експозиції Копичинського музею театрального мистецтва Тернопільщини, де міститься інформація і про перший Всеукраїнський конкурс вокалістів ім.Клима Чічки-Андрієнка , що відбувся у 1993році в Тернополі. У пам’яті нащадків назавжди залишаться його, сповнені мудрості і твердих переконань слова: «Я ніколи не кривив душею – я йшов моїм шляхом , а не шляхом сильних цього світу. Я піду ним аж до остаточної мети –  до гробу. Я був, є та остану до смерти передовсім українцем – а доперва відтак, співаком.» «Минулося ! І ми йдемо назустріч вічності … Думками з вами.»